# Ліна Костенко# Вірші #
Ліна Костенко
Ліс був живий . Він не прощався .
Віки , здавалось , прошумить .
Якби я знала , що то щастя ,
я б зупинила оту мить .
А я не знала , я ж не знала ,
вона ж не скаржиться сама .
А мить минала і минала ,
і от тепер її нема .
І тільки з відстані розлуки
обпалить , змучить , защемить -
твоя присутність , твої р...
читать далее