Мы в социальных сетях:

О нас | Помощь | Реклама

© 2008-2024 Фотострана

Реклама
Получить
Поделитесь записью с друзьями
Наталія
Наталія
Знаєш, життя не з медом:
Інколи так полинно,
Інколи так ніЯко,
Інколи зимно-зимно...
Інколи так нестерпно,
Інколи біль — в параліч,
Інколи духом ница,
Жити не хочу навіть...
Знаєш, життя — не пісня:
Інколи хочу вити,
Інколи так згинає,
Щоби мене зломити...
Інколи темно-темно,
Сонця в душі не бачу,
Нічка гребе печалі,
Я, безпорадна, плачу.
Інколи... всяк буває,
Темінь чорніш над ранок...
Промінь крадеться в мозку,
Вірю — гряде світанок!
Рейтинг записи:
5,5 - 2 отзыва
Нравится1
Поделитесь записью с друзьями
Наталія Наталія
Я до сонечка мружу очі —
Підфарбовую світлом вії;
Посміхаюсь, іду поволі,
У кишені зерно надії.
Запитаєте, чи щаслива?
Однозначно кивну, що дуже,
Адже небо у хмарку бачу,
Адже чую твій голос, друже!
Адже можу іще ходити
Й шурхотіти пожовклим листом,
Посміхатися і творити,
Любуватись вечірнім містом.
Що ще треба мені для щастя?
Тільки б бути і тільки б жити,
Ну і стимул, звичайно, мати:
Щоб любили і щоб любити.
Наверх