Дай запалити останню цигарку,
А потім стріляй, як то треба тобі…
Мені вже все рівно, себе більш не жалко,
Лиш шкода, що мало прожив на землі…
Це ніби у фільмі - цікава картина,
Життя промайнуло за хвилю, за мить…
Не викохав доньки, не виростив сина,
Нема кого тут по собі залишить…
Не встиг все що треба зробити й сказати,
І близьким своїм не знав я ціни,
Непотріб лишав, а потрібне все втратив,
Нажаль вже не виправлю ці помилки…
Я був і не був, от цікава забава?!
Усе на майбутнє, чомусь, відкладав…
Та от вже постала кривава заграва,
Майбутнього того я так й не діждав…
Уже догорає зловісна цигарка,
І я вслід за нею тепер догорю…
Мені вже все рівно, себе більш не жалко
Стріляй! Подивись, я готовий! Я жду!
28.03.2016
Світлана Пазиченко ©
Следующая запись: Andi - 30 августа 2016 в 00:33
Лучшие публикации