Зима несправжня, по-нарошку,
Без снігу й звичних атрибутів,
Газонів зеленіють смужки,
Поважні ґави ходять всюди.
В лазурі неба павутина
ПерИстих хмарок ледь витає,
В зими несправжньої картину
Проміння сонячне вплітає.
В замислуватому узорі,
Обман заплутвся наїний,
Проте, безлисті осокори,
І чути вітру схлип надривний.
Горнятко кави для порядку,
На батареї кіт дрімає,
Мене грудневим тихим ранком
Зима несправжня обіймає. (Надежда Семена)
Здесь выдают
ставки
ставки
Следующая запись: Обманите меня... но совсем, навсегда... Чтоб не думать зачем, чтоб не помнить когда... Чтоб поверить ...
Лучшие публикации